Жизнь замечательных людей: Татуся Бо

Розкажіть, будь ласка, про кулінарні традиції вашої родини?

Так, з задоволенням. Не дивлячись на те, що наша сім’я дуже молода, у нас вже склалися певні кулінарні традиції. Традиції ці більше стосуються святкових та ритуальних страв. Кожного року, щоб не сталося та де б ми не були, ми готуємо на Різдво кутю. Раніше традиційною стравою для 10 грудня був торт-медовик - на честь дня народження мого брата. Але брат пішов з життя і ми ще й досі не наважуємось приготувати цю страву та відновити традицію. На день народження коханого я завжди готую домашні вареники на пару з капустою. Це його улюблена страва. Ще є в нас страва вихідного дня – це домашній наваристий борщ. Доволі часто запікаємо курочку. На свято Андрія я завжди печу здобу – печиво чи булочки.

Татусю,  у вашої сім’ї такі багаті кулінарні традиції! Певно, вам передала їх Ваша мама?  

Ні, насправді моя мама не дуже вміє готувати. Тобто, вона смачно готує, але не має до великого інтересу. Моя мама така технічно-орієнтована людина. Вона з більшим задоволенням буде розбирати двигун від мотоциклу, аніж  готувати щось на кухні. Звичайно, коли в неї є час, вона готує. Але, якщо в неї є альтернатива, вона звичайно обере щось інше.

А звідки ж тоді такі здібності у приготуванні їжі?

Якось я сама навчилась, запитувала у людей рецепти, дивилась, як це роблять інші. Кулінарна пристрасть у мене прокинулась досить пізно. Я жила сама і мої кулінарні вподобання обмежувались кусочком сиру та яблучком. Я почала готувати, коли в мене з’явилась сім’я.  Роман, мій чоловік, любить смачно поїсти, він знається на смачній їжі. Я почала відчувати себе дуже добре, коли готувала  елементарну яєчню, а за це отримувала стільки компліментів, наче я приготувала якусь надзвичайну страву. Хотілось готувати ще і ще, вдосконалюватись в цьому. От так, завдяки Роману у мене з’явився стимул готувати краще, а коли народилась донечка Надійка, то цей стимул ще збільшився.

Певно, кухня забирає у вас значну частину часу?

Я люблю кухню, яка не займає багато часу і не вимагає надскладних процесів і тривалої термічної обробки. Тривала термічна обробка не лишає від продуктів їхніх природних вітамінів та смаку. Є рецепти, де м’ясо потрібно пекти протягом 6 годин. Я не люблю такого м’яса і ми таке не їмо. В такому ж м’ясі не залишається нічого корисного! Плюс, коли ти готуєш, то тобі хочеться скоріше спробувати свою страву, а не чекати 5 годин. Інша справа готувати холодець, коли ти все підготував, налаштував і ти до нього не повертаєшся, він сам собі готується. А от коли потрібно постійно приділяти увагу страві, слідкувати за її приготуванням… я таке не люблю.

Наприклад, той самий борщ. Я готую заправку завчасно -  на вихідних роблю літрову баночку і таким чином цілий тиждень ми можемо їсти свіжий борщ, приготування якого займає не більше години.

Я не можу сказати, що проводжу багато часу на кухні. Якщо ми чекаємо гостей, то, звичайно, я можу провести там майже 5 годин. А якщо я готую страву для родини , то це годинка-півтори. Вважаю життя таким прекрасним, що витрачати половину від нього на приготування страв, не має сенсу.

А готуєте щось особливе для донечки?

Я намагаюсь уникати смажених страв, як для донечки, так і для нас, тому що вони некорисні. Намагаюсь страви для Надійки не перчити, бо вона не любить гострого. Вона дуже любить сир і всі страви з сиром. Тому якщо є можливість вибирати, то Надійка вибирає страву з сиром. Наприклад, якщо вранці ми готуємо омлет, то додаємо туди сир. Татові улюблені вареники с капустою Надійка не любить, більше любить з сиром чи картоплею.  Чомусь не дуже любить домашню випічку, але дуже любить сухе печиво – галетне, соломку.

Ви сказали, що намагаєтесь уникати смажених страв? А які ще страви чи продукти ви не вживаєте?

Смажена картопля раз на 3 місяці  - не шкідлива страва. Але якщо її їсти кожного дня, то вона звичайно не буде дуже корисною для організму. Ми вживаємо смажену картоплю чи м’ясо, але не досить часто. Всього повинно бути в міру. Наприклад, котлетки ми готуємо на пару, а рибу любимо запечену. Коли я готую той же омлет, то намагаюсь зробити так, щоб у нього не було підсмаженої скоринки. Коли роблю оладки, то сковорідку не заливаю олією, а просто змащую поверхню. Моя бабуся наливала багато олії і оладки прямо кипіли в ній. Я так готувати не люблю, люблю сухенькі оладки та сирники. Майже не готую страв у фритюрі, куди треба багато олії. Для господарства це не дуже раціональне використання. Адже олії треба багато і потім її треба виливати, бо вона вже використана.

Чи можете поділитись рецептом своєї коронної страви?

Я поділюсь секретом приготування вареників. У кожної полтавської господині свій секрет приготування вареників. Сподіваюсь, вони мене не засудять  за те, що я видаю свої.

Я зазвичай готую велику порцію, яка розрахована на 5-6 дорослих людей, що люблять смачно поїсти. Беремо півлітра теплої водички, додаємо столову ложку цукру, чайну ложку солі, чайну ложку соди і 30 г прісованих дріжджів. Дуже важливо, щоб вода була саме теплою, а не гарячою. Якщо вода буде гарячою, то дріжджі запечуться і потім не дадуть потрібної реакції. Розмішуємо все це, щоб дріжджі розійшлися, а цукор розтав. Потім додаємо 1 столову ложечку звичайної рафінованої олії і 3-4 стакани борошна - тут треба дивитись по тісту, воно повинне відставати від рук, бути ніжним на дотик, як мочка вуха, або як дитячі сіднички. Коли замішуємо тісто, змащуємо руки олійкою, щоб не перебити тісто і зробити його більше пухким, адже вареник повинен бути дуже ніжним. Коли ми замісили тісто, переходимо до начинки. Начинка повинна бути солонішою та пікантнішою, адже тісто буде прісне, а в варенику все повинно врівноважуватись. Коли ми зліпили вареники, починаємо їх варити. Варимо на пару, під кришечкою, або щільно накриваючи сковорідкою. Готуємо їх 6-7 хвилин. Потім вареники знімаємо і кладемо в теплий посуд, бажано в глиняний горщечок. Там в горщечку вже повинна бути олійка або шкварочки. Треба приготуватись до того, що вареники не будуть ідеальної форми, але вони будуть надзвичайно ніжні та пухкі. А ще вам буде здаватись, що ви не з’їсте більше 2 вареників. Але повірте мені, людина яка навіть їсть мало, легко з’їсть порцію з 6-7 вареників.

Вже час проводити майстер-класи з приготування вареників! Не думали про це?

Я якось показувала знайомій дівчині, як замішувати тісто. В інтернеті дуже багато рецептів, але краще вчитись готувати все ж таки тоді, коли тобі детально показують та детально розказують, як і що робити. Особливо щодо замішування тіста – які повинні бути рухи, з якою швидкістю. Прочитати про це в інтернеті та зрозуміти – досить складно.  Треба вміти відчувати текстуру тіста. Бо часто дівчата, коли не знають нюансів, перебивають тісто і воно потім погано підходить або виходить тугим і неприємним на смак, швидко черствіє.

Не можу сказати, що я хочу займатись кулінарними майстер-класами, але якщо хтось зі знайомих просить допомогти і у мене є час, я з радістю погоджуюсь.

Ви так багато можете розповідати про тісто…

Так, для мене робота з тістом -  це певний спосіб медитації. Завжди, коли мені дуже страшно і я чогось не розумію в житті або випадаю з рівноваги, я замішую велику миску тіста для булочок, пиріжків та іншої здоби. І в процесі замішування мені здається, що тісто дає відповідь на всі мої питання, несе душевну рівновагу і дає зрозуміти те, що мені потрібне зрозуміти. Я раджу всім друзям у складні періоди життя попрацювати з тістом. Якщо у вас поганий настрій, хочеться комусь щось наговорити – ідіть помийте посуд. А коли хочеться панікувати, вам погано - краще замісіть тісто.

А яка страва надихає на творчість?

Коли я щось пишу, я обов’язково заварюю чашечку кави.  Якщо я пишу в першій половині дня, то беру ще шоколадку, адже намагаюсь у другій половині дня солодкого не їсти. Ще мені легко пишеться, коли я добре попрацювала з випічкою і все вийшло смачним!

Дякую Вам, Татусю, за цікаву розмову. Так і захотілося піти замісити тісто та прослідкувати за своїми думками та станом душі! Бажаю вам та вашій сім’ї завжди смачного столу та здоров’я!